Е-книга

Збірка казок: Казки до весни, Подарунок від Святого Миколая, Новорічна казка, Цариця Зими

У маленької Орисі не було ні татка, ні матусі. Вона їх майже не пам’ятає. У їхній старенькій хатині поселилася така ж старенька тітонька Уляна. Вона й доглядала дівчинку. Добра була, любила Орисю і називала її своєї донечкою. Тільки жили вони дуже убого. Тітонька була вже в літах, а Орися ще маленька. От коли вона виросте, тоді…
А зараз надворі зима. Всі діти бігають, втішаються санчатами, ковзанами і білим снігом, ліплять сніговика, а Орися в хаті сидить. Ні, вона здорова, і нічого в неї не болить. Просто у дівчинки порвалися черевики. А як без черевик на сніг підеш? От і сидить, і зі смутком дивиться у вікно, як бігають по снігу діти. Читати далі »

Нова книга казок Львівської назрячої поетеси, письменниці казкарки Тетяни Фролової - це досі нечувані дивовижніповні неймовірних пригод мудрі казочки для малечі та школярів. Захоплюючі історії сподіваємось сподобаються дітям і вони багато чому навчаться, я, отже стануть кращими, добрішими, милосетднішими.

Читати далі »

ПРИКАЗКА

Кортилася торба
з високого горба.
В торбі – паляниця,
комусь знадобиться.
Хто її відкусить,
казати казку мусить. Читати далі »

В Галинчиній квартирі, у вітальні, стояло дзеркало. Воно було дуже давнє. Від часу
навіть трошки скаламутніло його плесо, і вже не дуже чітко проступало в ньому
зображення. Галинці іноді навіть здавалося, що на неї з того дзеркала дивилися чужі
обличчя: то одне, то інше. Мама сміялася з неї, називала фантазеркою і казала, що просто
треба те дзеркало частіше протирати – тоді й не буде здаватися казна-що. Але Галинка
однаково трохи побоювалась того дзеркала і уникала заглядати в нього: йшла у мамину
спальню – там у неї було інше дзеркало, нове – в нього й видивлялася.
Та якось ввечері, коли дівчина засиділась за уроками, а ви знаєте, що в старших класах
додому задають дуже багато, а якщо ви ще того не знаєте, то неодмінно дізнаєтесь, а треба
Вам знати, що Галинка та вчилася вже в десятому класі, - ото сиділа вона собі над
уроками, аж раптом … дівчина мимоволі глянула на дзеркало. В ньому промайнула якась
тінь. Галина сторопіла і відвела очі. Але так було ще страшніше, і вона змусила себе
дивитися прямісінько на дзеркало. Читати далі »

Ви спитаєте, чому “Повінь”? А й справді, чому? Я ніколи не бачила повені, як і
голубого неба, світла сонця, дорогих облич… Вірніше 6 сказати, я бачила всього один рік -
перший рік свого життя, бо на другому вже році після важкої хвороби втратила зір… Але
річ не в тім. Йдеться про те, чому “Повінь”…

А тому, що повінь - це вінця. По вінця наповнена ріка водою, або душа почуттями. Ви
скажете - стихійне лихо? Правда, у житті людини одної або кількох… Словом, “Повінь”…
А може було б краще “Весняна повінь “? Бо після неї наступає оновлення і цвітіння… Мої
вірші - мій скромний здобуток, мої болі і радості, сльози і пісня. І любов. Словом, “Повінь
“…
Читати далі »

Замість передмови до книги “Виклик долі”
Все почалося, на певно, з поетичної назви села - Білозірка, є таке село на Тернопільщині. В цьому селі я й народилася. В тому нещасливому 41-му році, рівно за два місяці перед початком війни, 22 квітня. Не знаю, чи були втішені батьки з моєї появи бо я була 12 дитиною (правда в живих нас лишилося шестеро), але в селі звикли все сприймати реально: народилася дитина то треба їй давати лад. Може б воно і нічого та йшла війна. Про злигодні і нестатки казать не доводиться. На другому році життя я захворіля і втратила зір.
Отак і жили. Батько пішов на фронт і пропав безвісті. Мати мучилася з нами, та щей викликали мало не щотижня в район: де мовляв чоловік? Чи не дизертир. Рятував батьків лист з фронту. Його мама берегла і ним відбивалась від нападників. А батько потрапив у полон. Після перемоги пішки дійшов аж до Москви, а там на роботи. Читати далі »

У третю збірку талановитої незрячої поетеси “Словоспів” ввійшли вірші, які поетеса виділила у вісім тематичних циклів - поезія соціального характеру, вірші присвячені дитинству, юності, матері, інтимна лірика, вірші-містерії. Новий доробок авторки вражає задушевністю, чистотою почуттів, психологізмом та драматизмом життя. Читати далі »

Тетяна Фролова.

Письменниця має вже солідний зреалізований доробок. Від першої книжки, яка вийшла у 1996 році. і до шостої, котра побачила світ у 2000-му, минуло лише п’ять років. Тож назвемо усі. Це три книжки поезій: “Виклик долі” (1996), “Повінь” (1997), “Солоспів” (1998), книжка спогадів “Стежка від воріт” (1999), поетичний збірник “Зачерпніть води в долоні” (1999) та для дітей - “Казка за казкою” (2000).

А скільки ще книжок носить у своїй щедрій душі і чистому серці ця людина! Так, вона задумала випустити унікальну поетичну збірку про Тернопільщину. Цілком природно, що така книжка мала б вийти у Тернополі. На жаль, поки що нам не вдалося переконати тих, хто міг би допомогти, в необхідності такого видання.

Не пропустіть цю сторінку Frolova.lviv.ua . Вам буде цікаво Читати далі »